Купить Озёры Конопля планчик

Алоха, бро! Тут решил с тобой поделиться своей новой историей, которая на уровне астрала, просто закрутило мой кайф. В общем, накрыл меня сикфолд на шишки марихуаны, и я решил затянуться в Доту онлайн. И это было овердохуя круто!

Пару дней назад, я, такой нарко-гоп, проголодался по травке. Пиндосы, конечно, считают, что курить это плохо, но нам, настоящим гопникам, пофиг на их заморочки. Решил я найти нормальные закладки, чтобы пополнить свою коллекцию. Но где же найти координаты таких дебилов, которые продают?

Я зашел в свой фаворитский чатик в телеге и задал свой вопрос. Раздался ответ: "Есть у меня пара контактов, брат". Хапка ожидания, и я получил свежие координаты. Сразу же отправился в это место, чтобы купить свою порцию блаженства.

Мимо проносятся унылые полупустые улицы города, изредка встречающиеся прохожие, видимо, пребывают в астрале и им пофиг на все. Наконец-то зашел в это место - маленькую притоншку, где гопари встречаются, чтобы поправить свою душу. Вот они, настоящие братья и сестры по накрутке!

Задрал свои штаны, показал свою решительность и потребность в травке. Тут же на столе я увидел маленькую упаковку с ЛСД-25 внутри. Цена была слишком крутой, но я решил не останавливаться на такой мелочи и взять их себе.

Я дал деньжат, получил свои шишки и помчался домой. Весь мир вокруг меня растворился, словно находился в огромном стриме. Да, дома меня ждала моя любимая Дота. Я выпал в ширь своей кровати, затянулся, и мы с Доткой стали одним целым.

В этот миг я почувствовал настоящую силу нарко-гопа, погрузился в астрал, где все было нереально красиво и психоделично. Мои герои заиграли новыми красками, словно активировалась плазма важной победы!

Мои соперники тупо не понимали, что я настоящий шизик. У меня было зелье терпения, которого им никогда не найти! Говорили мне всякие хейтеры, что я мол "с мозгами обосрался", но они просто завидуют моим скиллам и победам.

Всю ночь я проматывался в битвах, наслаждаясь каждой хапкой моей шишки и каждым убийством противника. В этот момент я понял, что Дота - это моя настоящая жизнь, моей альтернативный астрал, где я могу быть собой и восторжествовать над всеми.

В конце концов я развалил своих противников, пролил их кровь на поле битвы и занял топ место в рейтинге. Я был королем, и все знали это! Бродил по дому, окруженный облаками травки и счастьем. Быстро нашел свою курку с Зевсом и сказал:

Понял, что время затяжек прошло, и решил отдохнуть. Я улегся на свою постель, снаружи тихо переливались звуки ночного города. И я погрузился в объятия музыки и грез.

Это был настоящий праздник кайфа и адреналина. Я весь овердохуя расслаблен и просто лежал, обволакиваясь музыкой и благоговением перед своей могучей травкой. И я понял, что наркотики и игры - это моя священная связь, моё неповторимое волшебство.

Вот так я купил шишки марихуаны и облетел в Доту онлайн. Мир наркоманского гопника полон удивительных приключений и невероятных эмоций. Удачи тебе, бро, в твоих стримах и наркотических экспериментах! Смотри, чтобы закладка не стала твоей властью, и не забывай, что главное - это кайф внутри тебя!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...